Види мікродобрив та їх особливості використання

Cегментація добрив відбувається за головним мікроелементом, який присутній в складі. Природні умови та вид культури вирощування потребують різних мікроелементів. Найбільш поширеними мікродобривами є борні, цинкові, мідні, марганцеві, молібденові та кобальтові.

1. Борні

Основною такої продукції являється борна кислота. Виробництво мікродобрив, у складі яких є бор, складає близько 10,5% від усього виробництва на ринку. Застосовують такі монодобрива для обробки ґрунту до початку посівної кампанії, на якому планується висаджувати плодові та квіткові культури.

За допомогою борних мікродобрив підвищується стійкість рослин до різних захворювань. Так, нестача бору в рослині стає причиною дуплистості кореня та появи гнилі. Окрім унеможливлення появи цих негативних наслідків дефіциту бору, покращуються також обмінні процеси в рослині, пришвидшується синтез білків та рух вуглеводів, покращується запилення рослин та формування плодів. Найбільш ефективним є внесення бору у передпосівний період та при початкових фазах росту культур, проте допускається внесення протягом усього сезону.

2. Цинкові

Цей тип добрив використовують до початку посівного періоду, зазвичай на ґрунтах, на яких раніше використовували фосфорні добрива. Саме після вапнування ґрунтів значно зменшується розчинність цинку і тим самим, ускладнюються його доступність для рослин. Цинк відіграє важливу роль в обмінних процесах білка, тому при його дефіциті синтез хлорофілу, сахарози та крохмалю практично зупиняється. Цинкові препарати допомагають активізувати вплив ферментів, сприяють збільшенню утворення білків, вуглеводів та крохмалю в рослинах, та стимулюють їх ріст.

3. Мідні

Мідні добрива застосовують в ґрунтах, які мають надлишок фосфору, а також на заболочених та торф’яних землях, на яких зазвичай дуже низькі показники міді в складі, а тому без додаткового підживлення важко отримати високі урожаї культур. Для процесу фотосинтезу мідь являється одним із головних елементів, вона також допомагає в утворенні цінних ензимів, є складовою в білках та ферментах. Мідні добрива сприяють засвоєнню азоту, допомагають рослинам довше бути живими та зеленими. У цьому виді добрив рекомендується замочувати посівний матеріал, а також використовувати при позакореневій обробці рослин.

4. Марганцеві

Марганець є в складі багатьох фітогормонів, необхідний рослинам під час відновних реакцій фотосинтезу, а також в процесі фотосинтезу при виділенні кисню. Сприяє збільшенню хлорофілу та посилює його зв’язки з білком, підвищує рівень цукру в плодах, покращує інтенсивність дихання та зниженню кількості нітратів. Марганцеві мікродобрива застосовують при обробці насіння, а також вносять в солонцюваті та каштанові ґрунти, сірі лісові та слабо вилужені чорноземні ґрунти для вирощування, пшениці, кукурудзи, цукрового буряку, вівса, кормових коренеплодів, соняшнику, люцерни, плодово-ягідних та овочевих культур.

5. Молібденові

Форма молібдену досить рухома та оптимально доступна для коренів рослин, тому за його допомогою підтримують баланс нітратів та нітрогенів у ґрунті. Молібден покращує азотне живлення бобових та вміст білків в них, сприяє кращій врожайності. Знижуються непродуктивні втрати азоту, завдяки вимиванню нітратів та денітрифікації. Як правило, використовують для ґрунтів із нейтральною реакцією середовища.

6. Кобальтові

Кобальт допомагає бульбочковим бактеріям накопичувати азот. Підсилює стійкість рослин до захворювань, інфекцій та негативних зовнішніх факторів. Активізує фотосинтез. Найпоширеніші види цієї групи — хлористий та сульфат кобальту. Застосовуються кобальтові добрива для чорнозему, карбонатного або дерново-підзолистого ґрунту, а також при позакореневому підживленню рослин. Кобальтові добрива виготовляються в рідкій, кристалічній або в гранульованій формі. Рідкі бувають у виді концентрованої суспензії або на основі водного розчину, з ними легше працювати, оскільки легко можна підібрати необхідне для культур дозування. Також широкої популярності набули хелатні форми мікродобрив (поєднання мікроелементів із хелантами, молекулами органічних добрив), завдяки практично 100% засвоєнню рослинами. Для зменшення кількості обробок та витрат пестицидів, хелатні форми мікродобрив вносять разом з іншими продуктами захисту рослин.

В залежності від форм виробництва, розділити мікродобрива можна на наступні групи:

• Солі органічних кислот, вартість яких є однією із їх головних переваг, але вони малорозчинні. Найбільш ефективно їх використовувати для ґрунтів зі слабокислим або кислим середовищем.
• Солі гумінових кислот. Перевагою гумінових добрив являється їх висока розчинність та можливість застосування декілька разів за сезон. Препарати на основі солей гумінових кислот виконують акумулятивну функцію – на кислотних ґрунтах підвищують рівень Ph, а на лужних, навпаки, знижують рН.
• Комплексні добрива повільно розчиняються в рідинах і ґрунті, тому підживлення рослин відбувається досить тривалий період часу.
• Хелатні мікродобрива мають низьку токсичність та високий відсоток поглинання рослинами.